Ви знаходитесь тут:
- головна
- Школа сприяння здоров'ю
- робота з вчителями
Методи профілактики та зміцнення здоров'я людини
Профілактично- оздоровча робота
Проблема людини та її здоров'я — одвічна, її стержнем є шлях до вільного, гармонійного розвитку особистості. Здоров'я — це не тільки відсутність хвороб, а й позитивне самопочуття.
значну увагу приділено позакласній профілактично-оздоровчій роботі. Традиційними стали свята «Краса і здоров'я» (за участю учнів, учителів, та батьків), «Парад Чемпіонів», «Малі олімпійські ігри», «Козацькі забави», «Веселі старти», змагання-турніри між класами.
У школі культивуються такі види спорту, як легка атлетика, гімнастика, футбол, волейбол, баскетбол. Систематично проводяться змагання, турніри з цих видів спорту.
Щорічно учні школи беруть участь у всіх районних та міських змаганнях, на яких займають призові місця. У школі оформлено стенд «Спортивний олімп», на якому можна побачити всі учнівські грамоти й дипломи. Гордістю нашої школи став випускник , Жулінський Олександр
Особлива увага протягом навчального року надавалася профілактиці шкідливих звичок у дітей, зокрема, тютюнокуріння, вживання алкоголю, наркотиків. З метою вивчення стану поінформованості учнів про ці проблеми проводилося анкетування учнів 6—11 класів, результати якого було використано для проведення індивідуальної та колективної роботи з учнями. Зокрема, проведено зустрічі дівчаток 7—11 класів з лікарем жіночої консультації, бесіди лікарів на тему «Шкідливий вплив алкоголю та наркотиків на організм підлітків». Цікавими і змістовними були акції з пропаганди здорового способу життя «За здоровий спосіб життя!», «Один день без тютюну», «Чистота -запорука здоров'я учня», «Культура спілкування» тощо. Цим проблемами були присвячені бетьківські збори. Одночасно проводилася робота з родинами, де батьки зловживають алкоголем.
Нормативно- правова база програми
«Ми – за здоровий спосіб життя»
Здоров‘я людини в Україні розглядається як одне з найголовніших немайнових благ особи. Статтею 3 Конституції України здоров`я людини, як і її життя, особиста честь і гідність, недоторканність та безпека, визначене найвищою соціальною цінністю. Згідно із статтею 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров`я.
У статті 3 Основ законодавства України про охорону здоров‘я, що після Конституції є другим за юридичною вагою правовим актом у цій сфері, здоров`я визначається як стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів. Отже, можна говорити про те, що у національне законодавство України практично імплементоване (впроваджено) визначення здоров‘я, прийняте ВООЗ.
Зазначеним законодавчим актом поняття “охорона здоров`я” визначається як система заходів, спрямованих на забезпечення збереження і розвитку фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості життя (стаття 3 Основ).
Що стосується змісту права на охорону здоров`я, то він визначений статтею 6 Основ законодавства про охорону здоров`я. В контексті українського законодавства це право, зокрема, передбачає: життєвий рівень (включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення), який є необхідним для підтримання здоров`я людини;
• безпечне для життя і здоров`я навколишнє середовище;
• безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку;
• доступну кваліфіковану медичну допомогу;
• безперешкодне отримання інформації про стан свого здоров`я і здоров`я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику, їх ступінь та шляхи запобігання захворюванням;
• можливість об`єднання в громадські організації з метою сприяння охороні здоров`я;
• можливість участі в управлінні охороною здоров`я через своїх представників, делегованих до виборних органів влади та самоврядування;
• правовий захист від будь-яких форм дискримінації, пов`язаних з станом здоров`я;
• відшкодування заподіяної здоров`ю шкоди.
Основними принципами охорони здоров‘я в Україні згідно із статтею 4 Основ законодавства про охорону здоров`я є:
• визнання охорони здоров`я пріоритетним напрямом діяльності суспільства і держави, одним з головних чинників виживання та розвитку народу;
• дотримання прав і свобод людини і громадянина в галузі охорони здоров`я та забезпечення пов`язаних з ними державних гарантій;
• гуманістична спрямованість, забезпечення пріоритету загальнолюдських цінностей над класовими, національними, груповими та індивідуальними інтересами, підвищений медико-соціальний захист найбільш вразливих верств населення;
• рівноправність громадян, демократизм і загальнодоступність медичної допомоги та інших послуг в галузі охорони здоров`я;
• наукова обгрунтованість, матеріально-технічна і фінансова забезпеченість;
• орієнтація на сучасні стандарти здоров`я та медичної допомоги, поєднання вітчизняних традицій і досягнень із світовим досвідом;
• попереджувально-профілактичний характер, комплексний соціальний, екологічний та медичний підхід до охорони здоров`я;
• багатоукладність економіки охорони здоров`я і багатоканальність її фінансування, поєднання державних гарантій з демонополізацією та заохоченням підприємництва і конкуренції;
• децентралізація державного управління, розвиток самоврядування закладів та самостійності працівників охорони здоров`я.
Слід наголосити на тому, що Основи законодавства України про охорону здоров‘я не лише дають визначення основних понять, змісту права на охорону здоров‘я та її принципів, а й водночас встановлюють певні обов‘язки для суспільства, держави та особи. Основи законодавства України про охорону здоров‘я регулюють також основи організації управління охороною здоров‘я, яким присвячено розділ III вказаного законодавчого акта. Зокрема, він містить статті щодо визначення порядку формування та реалізації державної політики охорони здоров‘я; необхідності забезпечення її фінансовими та матеріально-технічними ресурсами із залученням держави, місцевого самоврядування, страхових фондів, комерційного сектора та благодійних організацій; необхідності запровадження податкових та інших пільг в галузі охорони здоров‘я; державного нагляду та участі громадськості в охороні здоров‘я тощо.
Слід наголосити, що Основи законодавства України про охорону здоров‘я містять у собі окремий розділ IV, який називається “Забезпечення здорових і безпечних умов життя”. У свою чергу цей розділ складається з статей, що стосуються підтримання необхідного для здоров`я життєвого рівня населення; забезпечення охорони навколишнього середовища як важливої передумови життя і здоров‘я людини; забезпечення санітарного благополуччя територій та населених пунктів; створення сприятливих умов праці, навчання, побуту та відпочинку; запобігання інфекційним захворюванням; проведення обов`язкових профілактичних медичних оглядів неповнолітніх, вагітних жінок, працівників підприємств з шкідливими і небезпечними умовами праці, військовослужбовців та осіб, професійна чи інша діяльність яких пов‘язана з обслуговуванням населення або підвищеною небезпекою для оточуючих; сприяння здоровому способу життя населення.
Як видно з аналізу міжнародних підходів до розробки й впровадження політики сприяння здоров‘ю та пропаганди здорового способу життя, Основи законодавства України про охорону здоров‘я в загальному вигляді охоплюють практично весь спектр необхідних стратегій у цій сфері, трактуючи здоров‘я, охорону здоров‘я та здоровий спосіб життя як багатосторонні поняття і проблеми, що потребують при їх розв‘язанні багатосекторального комплексного підходу. Цей документ встановлює цілком адекватне міжнародним підходам розуміння здоров‘я, охорони здоров‘я, права на охорону здоров‘я та здорового способу життя, використовуючи при цьому як основний елемент багатофакторність етіології більшості захворювань і необхідність боротьби з ними на індивідуальному, сімейному та суспільному рівнях.
Додаткове, більш детальне регулювання основних аспектів сприяння здоров‘ю та впровадженню здорового способу життя забезпечується цілим рядом інших законодавчих актів та нормативних актів Президента та Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади.
1.Закон України «Про освіту» від 23.03.1996 р. N> 100/96-ВР.
2.Закон «Про позашкільну освіту».
3.Закон України «Про загальну середню освіту» від 13.05.1996 р. № 651 -XIV.
4.Закон «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 р. № 2402-111.
5.Закон «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», прийнятий Верховною Радою України 24.01.1994 р.
6.Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження комплексного плану заходів щодо розвитку загальної середньої освіти в 1999—2012 рр.» від 11.03.1999 р. № 348.
7.Державна міжгалузева програма «Школяр».
8.Державна національна програма «Освіта. Україна XXI ст.».
10. Національна програма «Діти України» (указ Президента від 18.01.1996 р. № 36).
Зокрема, важливе значення для вирішення проблеми здорового вибору має Закон України “Про рекламу”, прийнятий Верховною Радою України у 1996 році. Цим Законом серед інших загальних обмежень рекламної діяльності забороняється подавати відомості або закликати до дій, які можуть спричинити порушення законодавства, завдають чи можуть завдати шкоди здоров'ю або життю людей та навколишньому природному середовищу, а також спонукають до нехтування засобами безпеки (стаття 8). Крім того, стаття 11 цього Закону встановлює вимоги щодо поширення соціальної рекламної інформації. Соціальна реклама визначається як інформація державних органів з питань здорового способу життя, охорони здоров'я, охорони природи, збереження енергоресурсів, профілактики правопорушень, соціального захисту та безпеки населення, Важливим документом є Указ Президента України від 27 квітня 1999 року “Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя”, яким затверджено основні напрями державної діяльності у зазначеній сфері, утворено всеукраїнську координаційну раду з питань розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян.
Догори